Hi, How Can We Help You?

Особливості обробки поверхні нержавіючих труб

Трубовиробництво сьогодні займає важливу позицію в промисловості, тому що труби з нержавіючої сталі використовуються в різних сферах діяльності. Такі вироби мають ряд властивостей, які пояснюють їх затребуваність: висока пластичність; корозійна стійкість; міцність; довговічність (завдяки певному хімічному складу). Поверхні нержавіючих труб бувають матовими, полірованими, шліфованими та дзеркальними (декоративними). Обробка труби після виготовлення впливає на її вигляд та вартість. У виробництві сталі з антикорозійними властивостями використовують спеціальну методику, що змінює її склад. Здійснюється легування сталі хромом (12-20%), у результаті поверхня металу міцно покривається шаром хрому. Особливістю такого захисного шару є його міцність, навіть після обробки поверхні. Крім хрому, в сталь додають інші метали – кобальт, нікель, магній, молібден. Вони також посилюють корозійну стійкість нержавіючої сталі і надають їй велику міцність і пластичність. Виробництво нержавіючих труб: основні етапи У виробництві нержавіючих труб можна виділити кілька основних операцій: плавлення легованої сталі; процес лиття; прокат заготівлі; обробка виробу тиском; обробка поверхні. Останній етап включає такі процеси, як травлення, термообробка, шліфування і полірування. Методи пресування, волочіння, кування та прокату використовуються у виробництві безшовних труб – гарячекатаних та холоднодеформованих. Через відсутність швів такі вироби мають підвищену міцність. При виготовленні зварних труб використовуються різні види зварювання: лазерне, плазмове, електропроменеве, а також зварювання струмом високої частоти і зварювання вольфрамовим електродом в інертному газі. Що відбувається після обробки? Труби після обробки поверхонь відправляють до лабораторії для візуального огляду зовнішніх та внутрішніх поверхонь. Потім здійснюється контроль за геометричними параметрами, виконуються виміри товщини стінки виробу. Додатковим випробуванням піддаються зварні труби: над ними проводиться рентгенографічний контроль або ультразвуковий щодо виявлення тріщин і різних дефектів. Капілярний контроль також дозволяє виявити розшарування, тріщини та дефекти. Після випробувань готову продукцію упаковують, маркують та транспортують у місце призначення.